Expand Cut Tags

No cut tags

Feb. 28th, 2017

nazlo_vsemu: (свеча)

Сьогодні Слов"янськ прощається з морським піхотинцем Романом Напрягло. Куля снайпера поцілила в той момент, коли Роман намагався допомогти пораненому товаришу. 14 лютого йому виповнилося двадцять років.
Стати морпіхом він вирішив три роки тому, коли в Слов"янськ зайшов підрозділ морських піхотинців. І таке було жагуче бажання, що нашвидку здав випускні іспити і подався на омріяну морпіхівську службу. Диплом про освіту отримував вже на передовій, не хотів чекати.
На прощанні так було боляче і сумно, що не міг говорити. Мабуть вперше за весь час мене трусило наче в лихоманці. І коли прощався, погладив його руки, і мені здалося, що вони ще теплі. Неправильно це все. Наші діти не повинні вмирати.



 

nazlo_vsemu: (Default)

Для памяти. Карен Гринуэй, спецагент ФБР: "Я более 20 лет работаю в ФБР. В основном, занимаюсь вопросами трансграничной организованной преступности, преимущественно в бывшем СССР. Я действительно работала над австрийским делом против Фирташа, которое привело к его аресту. Это дело было не политическое. И следствие длилось несколько лет – еще до того, как Янукович получил свою должность. Это было очень тщательное расследование. Мы надеемся, что однажды получим возможность также проработать это дело США в суде."
То есть, еще при Ющенко, когда Фирташ был "в силе и славе" -- США начали расследование его деятельности. Плоды которого стали видны только недавно. И во многом, если не целиком, благодаря деятельности одного человека -- Романа Купчинского, уже покойного. Когда все закончится, Украине стоило бы наградить этого человека хотя бы посмертно.

И небольшая справка. Сегодня хороший повод помянуть Романа Купчинского. Сегодня задержали Фирташа. Роман начал путь к этому дню еще в 2004 году, когда эта фамилия была известна лишь немногим. Его материалы, тонкая по началу папка — стала основой тех томов, на основании которых вскоре Фирташа будут допрашивать в США. А также, вероятно, заигравшегося британца Шелтера Джонса и многих других граждан. Ну и раз “чудовище” уже взяли, то стоит приготовиться и “красавице”, то бишь, Герою Украины Юрию Бойко. Думаю, что заденет и Хорошковского и многих других. И все это начал Роман. Стоит вспомнить этого человека.
19 січня у Вашингтоні (США) після тяжкої хвороби відійшов у вічність на 66-му році життя колишній довголітній директор української служби Радіо Свобода Роман Купчинський.Роман народився у Відні. 1949 року п’ятилітнім хлопчиком він потрапив до Америки, його родина поселилася в Штаті Нью Джерзі. Активний в українській громаді та Пласті, Роман студіював політологію, закінчив університет Лонґ Айленд. Він служив у збройних силах США, був командиром стрілецького загону у В’єтнамі. За участь у боях під час В’єтнамської війни Роман отримав різні нагороди, в тому числі й відоме Пурпурове серце (Purple heart) – нагороду, яку надають від імені президента США воякам, які були поранені, або нагороджують посмертно загиблих у воєнних діях.
1978-88 роках Роман був президентом «Прологу», відомого українського видавництва та дослідницького центру в Сполучених Штатах. «Пролог» опублікував численні матеріали самвидаву українських дисидентів. Упродовж довгих років найпрестижніший український науково-публіцистичний журнал «Сучасність» виходив саме у видавництві «Пролог». Роман був редактором двох вагомих книг самвидавних матеріалів «Проблема національності в СРСР» та «Погром в Україні».
1991 року Роман став директором української редакції Радіо Свобода, коли ця радіокомпанія ще містилась у Мюнхені. Під його керівництвом українська «Свобода» розбудувала широку мережу журналістів на Заході й в Україні. 1992 року за ініціативи Романа в Києві був відкритий корпункт Радіо Свобода, згодом, завдяки його зусиллям, «Свобода» встановила партнерські стосунки з радіокомпанією «Довіра» і Радіо Свобода почало промовляти до свого українського слухача в ФМ-діапазоні.
2002 року Роман перейшов на аналітично-дослідницьку роботу в Радіо Свобода і став головним редактором «Звіту про організовану злочинність і корупцію». Його статті про українсько-російські відносини, російську енергетику й корупцію в енергетичній царині пострадянського простору були опубліковані в цілій низці наукових видань.
Останнім часом Купчинський працював в американському фонді «Джеймстаун», де зокрема досліджував діяльність російського Газпрому. Купчинський є автором звіту «Російський зріджений газ – майбутнє поле геополітичної битви».
Як експерт, Купчинський неодноразово брав участь у слуханнях в Конгресі США. Роман мав чудове почуття гумору, його пародії та «підпільні писання» про радійні внутрішні справи користувалися величезною популярністю і передавалися з рук в руки, як колись це було з самвидавом в Україні. Він любив пожартувати й добре поїсти. Був неперевершеним кухарем. У нього завжди гарно росли кімнатні квіти, а його орхідеї ніколи не переставали цвісти.
Коли Роман довідався про свою хворобу, він передав нам, що не відомо, чи там, куди він прямує, існують ФМ-приймачі або інтернет, але обіцяв дізнатися і одразу нам повідомити. Будемо чекати від нього повідомлень. Його синові Маркіянові шлемо свої молитви, щиру любов і співчуття. У наших серцях Роман залишиться вічно живим, завзятим, дотепним і великодушним, із цигаркою в руці й чаркою на столі. Вічна йому пам’ять. Романа Купчинського поховали на Національному кладовищі Арлінктон поблизу Вашингтона з усіма військовими почестями.
Світлина від Станислав Речинский.
nazlo_vsemu: (свеча)
Ян Осока з Solomija Solomka та ще 3.
2 год. ·

Ранок. Будильник. Кухня. Чайник. Ванна. Турка. Кава. Смартфон. Новини. Одяг. Дзеркало. Сумка. Ключі. Ліфт. Подвір'я. Тепло. Діти. Повітря. Метро. Смартфон. Зупинка. Робота. Папери. Перерва. Кафе. Смартфон. Робота. Вечір. Метро. Смартфон. Крамниця. Оселя. Вечеря. Ванна. Ліжко. Смартфон. Новини. Розваги. Ніч. Смартфон. Сон. Ранок. Будильник.

Звичайна доба мирної частини України. Завтра буде така ж сама. Він за це віддав все, що в нього було.

Артур Юрійович Абрамітов народився 15 липня 1992 року у місті Суми.

Навчався у місцевій школі №18, після закінчення якої вступив до Сумського державного педагогічного університету. Захоплювався спортом, дуже добре грав у футбол і хотів стати тренером. А ще він мріяв про створення сім’ї та власний бізнес.

Артур Юрійович любив спілкування, був веселим та щедрим. Можна годинами розповідати, яким він був добрим, як вмів цінувати дружбу. Його сильними рисами були чесність, вірність, відповідальність, сміливість. У будь-яку пору доби він завжди був готовий прийти на допомогу й вирішити проблему. Артур вмів піклуватися і ніколи не давав скривдити своїх ближніх.

Друзі обожнювали товариша за його вміння привносити позитив та бути душею компанії. Він був настільки комунікабельним, що за лічені секунди міг потоваришувати будь з ким.

30.03.2016 року підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, гранатометник 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 26 лютого близько 18:00 в промзоні міста Авдіївка Донецької області від осколкових поранень у голову та груди під час ворожого обстрілу з мінометів та СПГ-9.

Поховають Героя завтра, 1 березня, у рідному місті. У нього залишились батьки, у котрих Артур Юрійович був єдиним сином.

Завтра, 1 березня, відкривши очі, ми знову поринемо у чергове коло проблем, радощів та тривог. Завтра, 1 березня, лягаючи спати, ми солодко потягнемося, відчуваючи, як втома плавно несе нас у сон.

І більшість може й не згадати про одного молодого чоловіка, який подарував нам ранки та каву, смартфони та метро, розваги та сон. Який подарував нам життя, а сам не дочекався весни.




 

Profile

nazlo_vsemu: (Default)
nazlo-vsemu

June 2017

S M T W T F S
     1 2 3
456 78910
1112131415 16 17
18 1920 21222324
252627282930 

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jun. 22nd, 2017 12:10 pm
Powered by Dreamwidth Studios