Expand Cut Tags

No cut tags

Apr. 5th, 2017

nazlo_vsemu: (Default)
Когда коррупция есть - Бентли тащутся по бездорожью" (с)

К чему это я?
Да так,просто сегодня ехала в автобусе и снимала на видео немецкую жизнь,как она есть: нет хором царских,вилл и дворцов,но нет и заборов,и решеток на окнах тоже нет.

Есть хорошие дороги,ухоженные домики,чистые дворики и море цветов...и да,  приветливые люди вокруг,и к этому всему  быстро привыкаешь,как к естественной для человека среде обитания...






nazlo_vsemu: (Default)

Посмотри мой семейный альбом.
Это я после пятого класса!
Это мой покосившийся дом
В самом центре большого Донбасса.

Это папа! Приехал с Урала,
А отец его был с Тамбовщины.
Это бабушка Уля и мама -
Украинки с цветущей Сахновщины.

Этот парень высокий.... с шампанским -
Из Перми. Мой двоюродный брат.
…Его сын нынче в нашем Луганске
Направляет на жителей «Град».

Он звонил нам настойчиво в праздники,
Папу нашего звал дядей Гѐрой ,
А вчера написал в «Одноклассниках»,
Что поставит нас к стенке, «бандеров»…

Вот поездка гурьбой в Ленинград.
Это Коля. Тихоня и рохля.
…А сегодня – российский комбат.
Обещал, что мы все передохнем.

Это лагерь на море. И Света,
Нам читала стихи до заката,
Посвятила себя всю балету,
А вчера обложила нас матом…

Однокурсник мой, просто Иван.
Он писатель и мастер слова.
Проклял в книгах своих Майдан
И назвал трескотней нашу мову.

Эта женщина с тазиком груш
И ведром алычи - тетя Валя.
От осколка погиб ее муж,
Старший сын третий месяц в подвале.

Этот мальчик давно уже дед,
Выкладав українську в школе.
Забулдыга, алкаш-сосед
Расстрелял его в чистом поле…

… Я смотрю свой семейный альбом.
Не прощу! Ни сейчас, ни потом!

Тетяна Малахова
2014

Світлина від Тетяни Малахової.Світлина від Тетяни Малахової.
nazlo_vsemu: (зубы)
 "Особой необходимости в принятии резолюции на данном этапе мы не видим."


На заседании Совбеза ООН представители РФ и Сирии отвергли все обвинения в использовании химоружия и заявили об
news.bigmir.net


"Джина выпустили из бутылки, но международное сообщество по-прежнему…
news.liga.net|Від ЛІГА.net


nazlo_vsemu: (Default)




"В вытеснении в самом общем смысле не остается ничего непонятного, если мы вспомним о психофизиологическом принципе минимизации Ада. Как могло быть иначе у существа, несущего в своей голове такой огромный груз избыточной памяти? Вытеснение и есть минимизация Ада в памяти: первейший механизм психологической защиты.Вытеснение — тут уже, может, лучше употребить слово «недопускание» — действует не только на уровне примитивных адских позывов, но и в самых высоких сферах ума. Как быть с неразрешимыми противоречиями? С проблемой смерти, например?


Только два выхода: либо исследовать их и примирять, рационализируя в какой-то новой логической схеме, либо игнорировать, вытеснять. "
nazlo_vsemu: (зубы)
Світлина від Blagoy Ruslan.


А ведь Машка следующий кандидат вслед за главным мидовским жмуром....


.

Apr. 5th, 2017 10:44 pm
nazlo_vsemu: (зубы)

Дно пробито - это вам не просто "присыпленные пылью дети". Реакция МИДа в лице Захаровой на видео из города Хан-Шейхун, где была проведена химическая атака: "Опубликованные в западных СМИ видео о последствиях применения химоружия в сирийской провинции Идлиб имеют постановочный характер". Трупы на улицах, рыдающие родные над телами своих близких, мёртвые дети под ногами с застывшими глазами, задыхающиеся, хрипящие в предсмертной агонии люди с пеной во рту - постановка это всё, понимаете?! У меня просто нет слов для этого цинизма, для этого падения. Нет, всё-таки есть.

В таком случае теракт в Питере тоже был постановочным. И нечего нам впихивать постановочные трупы в искорёженных вагонах. И засуньте тогда свою постановочную скорбь, соболезнования и все эти "питермыстобой" себе поглубже туда, где у вас подгнивает присыпленная пылью совесть - в задницу.

Лично у меня эти её слова стали сейчас последней каплей. Всё умерло. Последние ростки эмпатии к российскому народу, последние капли сострадания, сочувствия и человеческого понимания - больше ничего нет и не будет. Хоть всё тут взорвётся к чертям собачьим. Доколе это можно терпеть и выносить. Я не Христос, и этот вечно и избирательно скорбящий, лицемерный, истерично злорадствующий, лживый, циничный, скованный самыми низменными помыслами и ведомый сброд - не моя паства. Аватарки они раскрасили в поддержку Питера, молодцы, людей из себя скорчили - герои и равнодушно отвернулись, закрыли глаза на тысячи украинцев и сирийцев, которые утопают в крови. Отмахиваются - "постановки везде". Пожимают плечами с усмешкой - "доказать ещё надо". "Дети? Так мы террористов бомбим, а детей туда специально положили".

"Это постановка! Присыпали пылью! Это тренировка без ущерба для бюджета! Она утонула! Нашли в шахтах! Их там нет! Это не мы! А вы докажите!" Стыдно иметь что-то общее с этими людьми, с этими трусливыми подлецами, которым счёт на миллионы! Почему вам никто не сочувствует? С двух раз догадаетесь? Может быть, потому что везде, "где вас нет", по чистому совпадению - разрушения и смерть? Впредь для меня любое ваше горе (а его будет сполна - вас ненавидит и презирает полмира, а главное, вас ненавидит собственный же царь) будет никчёмным. Плевать. Взорвали? Так взорвали. Больно? А вы докажите.

А чудовище Захарову ждёт судьба Чуркина, который тоже очень хорошо разбирался в инсценировках и детских смертях. Непостановочная такая судьба с прямой дорогой в ад.

P.S. Россия и Китай заблокировали принятие Резолюции СБ ООН по химической атаке в провинции Идлиб Сирии. Всем всё понятно?

nazlo_vsemu: (свеча)




Артур Латченко,
21 рік,
с. Більськ, Котелевський район, Полтавщина. Загинув 3 квітня 2017 р. в результаті мінометного обстрілу шахти «Бутівка».


Жалоба охопила Більськ Котелевського району на Полтавщині. На подвір’ї сім’ї Латченків зібралося чи не все село. 5 квітня прощалися із загиблим на війні на Сході України Артуром.

:(
Світлина від Natasha Malyuzhenko.
Natasha Malyuzhenko з Solomija Solomka

Не відводьте свій погляд. Зупиніться, залиште справи, подивіться йому в очі. Він же не вдавав, ніби війни немає. Він же залишив усе і пішов туди, де здригається земля й падає смертельним вогнем небо. І стояв він там – до останнього.

Артур Вікторович Латченко, позивний Шумахер, народився 30 листопада 1995 року у селищі Більськ Котелевського району Полтавської області. Закінчив місцеву школу, у 2013-2014 рр. навчався у Полтавському вищому міжрегіональному професійному училищі, де здобув фах «столяр-верстатник». Після закінчення працював у рідному селі у сільськогосподарському підприємстві «Скіф».
Планував разом з товаришем почати робити меблі, але так і не встиг здійснити свої мрії. Захоплювався волейболом, мотоциклами, був асом у настільному тенісі, займав перші місця у змаганнях.

Артур був надзвичайно щирою, справедливою та чесною людиною, і навіть за часів студентства його чесніть не раз виливалася у конфлікти з викладачами, але він відстоював правду й ніколи не боявся наслідків. Позитивний, життєрадісний, усміхнений, він завжди приходив на допомогу, завжди дотримувався свого слова. Артур був уособленням людини, яка знається на справжній дружбі та вміє її цінувати.

Він і його кохана народилися в один день, у них було багато спільного, їм було про що мріяти. Він дуже любив її, часто про неї згадував у розмовах, піклувався про неї – юний справжній чоловік. За кілька годин до загибелі Артур говорив із нареченою. Вона просила берегти себе, а він пообіцяв: «Добре! Люблю тебе, моя кохана»…

Строкову службу Артур розпочав восени 2015 року, пройшов навчання у військовому центрі «Десна», у лютому 2016-го був переведений до Харківської 164 бригади (радіо-технічні війська, зенітно-кулеметне відділення), посада – кулеметник. У квітні підписав контракт і був переведений у Полтаву, де проходив службу у роті, підпорядкованій 164 бригаді. Згодом був прикомандирований до 72 ОМБр і, не зважаючи на зламану руку, пішов на передову – з жовтня 2016-го тримав оборону на шахті Бутівка. Гіпс зняв сам і на біль не скаржився, робив усе, що і його побратими.

Спочатку товариші називали його Арчі, але згодом у воїна з’явився інший позивний – Шумахер: і через його любов до техніки, а ще тому, що він ніколи не сидів на місці – постійно «ганяв». Побратими згадують Артура товариським, працьовитим, завзятим, готовим прийти на допомогу. Він ніколи не боявся, був хоробрим та мужнім, вмів посміхатися й підтримувати товаришів по зброї навіть у найскрутніші часи. Пережив немало прицільних обстрілів, а одного разу їхню позицію танк розбив вщент – Артур все одно її не покинув і давав відсіч ворогу. Не раз він виходив живим, але не того дня…

Солдат 8-ї роти 3-го батальйону 72 ОМБр.

Загинув 3 квітня 2017 року від поранення у шию. Це сталося під час ворожого обстрілу зі стрілкової зброї різних калібрів біля шахти Бутівка поблизу Авдіївки Донецької області. До лікарні його не довезли – Артур помер у машині медиків.

Поховали Героя 5 квітня у рідному селі. Залишилися батьки, сестра, кохана.

Залишились мрії та сподівання. Залишились нездійснені плани. Залишились з довічним горем рідні. Залишилась його Україна. Залишилось не прожите майбутнє. Залишилась його остання весна. Залишився його погляд... Зупиніться, залиште справи, подивіться йому в очі.

Військовий Артур Вікторович Латченко. Його ім’я назавжди закарбовано у Літописі втрат Української армії.
Літопис UA



Profile

nazlo_vsemu: (Default)
nazlo-vsemu

September 2017

S M T W T F S
      12
34 567 89
101112 13 14 1516
1718 1920212223
24252627282930

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 25th, 2017 10:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios