29 років... Дякуємо за життя!

[nazlo_vsemu]

Alla Lazareva

2 ч. ·

Щороку, на роковини Чорнобиля, згадую бабусиного сусіда Сашка. Мав він дві ходки в тюрму та галасливу, скандальну вдачу. Як сварився з дружиною, Сашко ритуально викидав за вікна посуд. Щойно всі ці тарілки-виделки вилітали з сашкового п'ятого поверху повз наш другий, моя баба озброювалася розтачкою для тіста й бігла на допомогу подрузі Ніні, тихій та мовчазній жінці, "замирювати агресора".
Коли вибухнув чорнобильський реактор, Сашко, несподівано для всіх, одним з перших добровільно записався водієм-ліквідатором. Він помер від раку крові за кілька місяців після аварії. Помираючи, сказав дочкам: "Я хотів, щоб колись, як будуть у вас діти, ви розповіли їм, що дід у них був героєм, а не п'яницею та крадієм." Таким Вас і згадуємо, дядьку Олександре. Всі, хто Вас знали. Вічна Вам, вдячна пам'ять.