У небажанні США і їхніх союзників у Західній Європі зміцнювати НАТО знаходить відображення нерішучість протистояти Росії безпосередньо, як у військовому плані, так і через каральні економічні санкції.
Страхи Східної Європи: хто наступний у путінському списку?
Члени Північноатлантичного альянсу з числа країн Східної Європи ставлять під сумнів здатність і бажання НАТО захищати їх від російської агресії. Дії Москви у Грузії і Україні в рамках "захисту громадян за межами РФ" змусили замислитися: яке місце вони займають у списку "покупок" Володимира Путіна?
Членів НАТО у Східній Європі все дужче турбують дії Росії і здатність (або бажання) альянсу їх захистити, передає кореспондент The New York Times Стівен Ерлангер.
Вихолощений за роки скорочення витрат на оборону і допоміжної участі в далеких війнах на кшталт афганської та лівійської операцій, Північноатлантичний альянс, за зізнанням його керівництва, більше не готовий протистояти новій напористості Кремля.
Члени НАТО у Західній Європі можуть розцінювати протистояння за Україну як настирливу загрозу їхніх комерційних зв'язків із Москвою. "Однак для нас мова йде не про гроші, а про наше існування, - каже колишній міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс. - Ви можете зберегти свою свободу, а ми, можливо, ні, так що ситуація відрізняється".
У небажанні США і їхніх союзників у Західній Європі зміцнювати НАТО знаходить відображення нерішучість протистояти Росії безпосередньо, як у військовому плані, так і через каральні економічні санкції, говориться в статті. Особливо сильні ці настрої у таких членів альянсу, як Іспанія, Італія, Франція і Німеччина.
Адміністрація Обами також поки відхиляє пропозиції суттєво збільшити крихітну присутність американських військ і військ НАТО в Європі або забезпечити військовою технікою країни, що межують з Росією. "Білий дім не хоче, щоб НАТО підливала масла у вогонь, заявив один високопоставлений чиновник, однак нещодавно він направив американські війська для тимчасових навчань у Польщі та Прибалтиці", - пише автор статті.
Ніхто не піддає сумніву можливість альянсу протистояти Росії на полі бою, підкреслює Пабрікс, однак якщо Путін помітить, що НАТО розділилося або не визначилося з питання про те, чи рівноцінні безпека Латвії та безпека Німеччини, він може кинути йому виклик. "Якщо він це зробить, а НАТО не дасть силову відповідь, то з НАТО буде покінчено, - стверджує Пабрікс. - Ми повинні послати чіткий сигнал про те, що це червона риска, але не як у Сирії: якщо ви переступити за межу, ми відкриваємо вогонь".
"Після нещодавніх дій Росії на Україні не дивно, що інші сусідні з Росією країни намагаються зрозуміти, яку позицію вони займають у "списку покупок" Володимира Путіна, - йдеться у статті Яака Треймана, Юріса Бункіса і Дайви Наварретт, почесних консулів Естонії, Латвії і Литви відповідно, Los Angeles Times. - Те, що вони входять до цього списку, сумніву не підлягає".
Консули звертають увагу на статтю 61 конституції Росії, яка свідчить, що "Російська Федерація гарантує своїм громадянам захист і заступництво за її межами".
"Де межа гарантій статті 61? - цікавляться автори. - Якщо закоханий російський студент отримає ляпаса від української дівчини, чи увійдуть до Києва російські танки? Якщо вже на те пішло, якщо російські громадяни поскаржаться на нестачу доступного житла у Санта-Моніці, чи треба нам чекати, що російський спецназ захопив мерію міста і під дулами автоматів проведе голосування, щоб визначити, чи варто їй увійти до складу Російської Федерації?"
"Стаття 61 так і проситься бути доведеною до абсурду. Проте у реальному світі напад Росії на Грузію і анексія Криму за логікою, гідною "Аліси в країні чудес", перетворили абсурд на реальність російських танків і військовослужбовців, що вторгаються у сусідню державу", - повідомляється в статті.
"Тактичні ходи Путіна у Грузії і на Україні дуже нагадують тактику Сталіна щодо насильницького приєднання Естонії, Латвії і Литви до Радянського Союзу. Ми знову спостерігаємо масове нарощування військ на кордонах, зрежисовані прохання про захист, введення армії і голосування під дулом автоматів", - наголошується в публікації.
"Становище росіян за межами Росії хвилює Путіна не більше, ніж їхнє положення у самій Росії. Стаття 61 лише дає виправдання для довірливих. Дозвільними домислами його не зупинити. Потрібні конкретні дії. Тільки тоді ми зможемо насолодитися "світом у наш час", - підсумовують Трейман, Бункіс і Наварретт.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
