![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Jul. 12th, 2016
- Ой не виносьте ж його! Не виносьте!
Розпачливий крик чи то дружини, чи то матері, розлетівся вулицею.
Нещадне сонце. Таке палюче, таке безжальне. Різкі тіні на обличчях чоловіків у камуфляжі та сльози жінок у вишиванках.
Хоронять Воїна. Прощаються з Героєм.
Мелітопольця Володимира Новгородського було вбито 9 липня на світанку. Сьогодні рідні і друзі могли в останнє доторкнутися до нього.
Прощались мовчки. І тільки зовсім тихо, наче пташка, щось говорила до мертвого сина мати. Чи може згадувала колискову, що співала багато років тому, чи те, як сварилася, що промочив ноги, а може просто намагалася сказати, як любить. А раптом він почує? Раптом відповість.
І лише як треба вже було виносити труну, проводжати в найостаннішу путь, розлетілося оте розпачливе: Ой не виносьте ж, люди!!!
Маму намагалися посадити в авто, бо ноги не хотіли слухатися старенької. Але відмовилася. Ішла сама - ті двісті метрів, крок за кроком. Як колись давно, коли син, тримаючись за її руку лише вчився ходити.
Вічна пам*ять загиблим, вічна слава Героям
Розпачливий крик чи то дружини, чи то матері, розлетівся вулицею.
Нещадне сонце. Таке палюче, таке безжальне. Різкі тіні на обличчях чоловіків у камуфляжі та сльози жінок у вишиванках.
Хоронять Воїна. Прощаються з Героєм.
Мелітопольця Володимира Новгородського було вбито 9 липня на світанку. Сьогодні рідні і друзі могли в останнє доторкнутися до нього.
Прощались мовчки. І тільки зовсім тихо, наче пташка, щось говорила до мертвого сина мати. Чи може згадувала колискову, що співала багато років тому, чи те, як сварилася, що промочив ноги, а може просто намагалася сказати, як любить. А раптом він почує? Раптом відповість.
І лише як треба вже було виносити труну, проводжати в найостаннішу путь, розлетілося оте розпачливе: Ой не виносьте ж, люди!!!
Маму намагалися посадити в авто, бо ноги не хотіли слухатися старенької. Але відмовилася. Ішла сама - ті двісті метрів, крок за кроком. Як колись давно, коли син, тримаючись за її руку лише вчився ходити.
Вічна пам*ять загиблим, вічна слава Героям
Не можу не запостити. Це фото підірвало інет.
Старенька бабулечка стоячи на колінах, проводжає в останню путь Олега Лисевіча.
І він не її онук. Але він загинув за нашу свободу. І якщо ще хоч раз мені якась тварюка муркне "а за шо вони там" - розірву. Я втомилася бути толерантною.
12.07.2016
(с) Олена Вінницька
