максим паленкоБагато років тому.Коли я ще вчився в Дніпропетровському художньому училищі в останній дипломний рік мій викладач -Олесандр Григорович Нем'ятий повів мене і ще кількох моїх друзів ,а його учнів, в бібліотеку Художнього музею і познайомив з дуже приємною жінкою яку звали Надія Іванівна.Познайомив і попросив її про дозвіл нам,як його учням,приходити в бібліотеку музею шоб,типу,готуватися до диплома а насправді-просто тому, шо в ті доінтернетні часи там було дійсно багато цікавезних альбомів по мистецтву які можна було передивлятися досхочу.Шо ми й робили час від часу. У Надії Іванівни була така традиція, не знаю-чи для всіх чи тіки для нас-після кожного візиту робити якісь манюнькі презенти-чи книжку,чи листівку чи просто фотку з зображенням наприклад-якоїсь козацької люльки.Типу-ось тобі це,тобі-це.Тоді я приймав ці презенти,не дуже розуміючи їх цінність,окрім звісно,просто самого факту уваги.
Якось одного разу Надія Іванівна подарувала мені чорнобілу фотку "Яблуні" Тимка Бойчука.Подарувала без коментарів.Просто"Ось ,це тобі".До цього я не бачив і не чув про бочукістів нічогісінько.І після цього якийсь час не чув.просто прикнопив фотку на стінку над столом.Тут шось говорити про те,як мене від цього загребло якось мабуть без толку! Бо я на той момент вже шось собі трошки розумів в європейському мистецтві.Всякі там-Сезан-Пусен-Рембрандт-Вермеер і тд ,які попри добре моє з ними знайомство все одно-десь ТАМ.Представники не те що чужої але якоїсь далекої культури ,а тут було шось з тої ж опери по силі впливу шось від народження класичне але разом з тим-дуже українське і сучасне і найголовніше-звідси але ,чого я ніколи ще не бачив.Потім були якісь інші репродукції і якась нова інформація .Потім, як вибух, була виставка бойчукістів в тому ж Художньому Музеї.Потім -у когось побачене якесь старезне видання "Кобзаря" з ілюстраціями Седляра! І з того часу і дотепер і думаю-на віки вічні Бойчукісти для мене-найпотужніше явище в українському мистецтві 20 століття ,хай вибачають шанувальники Архипенка, Малевича і тд.Особисто для мене нічого українськішого, побутовішого і актуальнішого про цю нашу землю,з поправкою,звісно,на час,дотепер не існує.
Це я до того,шо в цей самий день, 13 липня 1937 р. в Києві було розстріляно трьох найпотужніших художників-бойчукістів-Седляра,Падалку і власне -самого Михайла Бойчука!
І хай мені,курва,хтось розказує про несправедливість декомунізації ,вулиці Леніна ,про "ето наша історія".Нашу історію розстріляли 80 років тому а замість неї -оце все,з чого ще вигрібатися і вигрібатися!!!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
