Багато років тому.Коли я ще вчився в Дніпропетровському художньому училищі в останній дипломний рік мій викладач -Олесандр Григорович Нем'ятий повів мене і ще кількох моїх друзів ,а його учнів, в бібліотеку Художнього музею і познайомив з дуже приємною жінкою яку звали Надія Іванівна.Познайомив і попросив її про дозвіл нам,як його учням,приходити в бібліотеку музею шоб,типу,готуватися до диплома а насправді-просто тому, шо в ті доінтернетні часи там було дійсно багато цікавезних альбомів по мистецтву які можна було передивлятися досхочу.Шо ми й робили час від часу. У Надії Іванівни була така традиція, не знаю-чи для всіх чи тіки для нас-після кожного візиту робити якісь манюнькі презенти-чи книжку,чи листівку чи просто фотку з зображенням наприклад-якоїсь козацької люльки.Типу-ось тобі це,тобі-це.Тоді я приймав ці презенти,не дуже розуміючи їх цінність,окрім звісно,просто самого факту уваги.
Якось одного разу Надія Іванівна подарувала мені чорнобілу фотку "Яблуні" Тимка Бойчука.Подарувала без коментарів.Просто"Ось ,це тобі".До цього я не бачив і не чув про бочукістів нічогісінько.І після цього якийсь час не чув.просто прикнопив фотку на стінку над столом.Тут шось говорити про те,як мене від цього загребло якось мабуть без толку! Бо я на той момент вже шось собі трошки розумів в європейському мистецтві.Всякі там-Сезан-Пусен-Рембрандт-Вермеер і тд ,які попри добре моє з ними знайомство все одно-десь ТАМ.Представники не те що чужої але якоїсь далекої культури ,а тут було шось з тої ж опери по силі впливу шось від народження класичне але разом з тим-дуже українське і сучасне і найголовніше-звідси але ,чого я ніколи ще не бачив.Потім були якісь інші репродукції і якась нова інформація .Потім, як вибух, була виставка бойчукістів в тому ж Художньому Музеї.Потім -у когось побачене якесь старезне видання "Кобзаря" з ілюстраціями Седляра! І з того часу і дотепер і думаю-на віки вічні Бойчукісти для мене-найпотужніше явище в українському мистецтві 20 століття ,хай вибачають шанувальники Архипенка, Малевича і тд.Особисто для мене нічого українськішого, побутовішого і актуальнішого про цю нашу землю,з поправкою,звісно,на час,дотепер не існує.

Andriy Vodychev

21 Std. · Lwiw · Bearbeitet ·

В Харкові спалили майстерню найвідомішого європейського графіка, члена Королівського товариства живописців та графіків Великої Британії, члена-кореспондента Академії мистецтв України Павла Макова. Згоріли від рук вандалів його геніальні роботи. От уж насправді не відають, що творять. Якби ті руки хоч трохи розуміли цінність робіт і велич цієї Людини!!!

«Ночью помещения нашей студии в Харькове было сожжено “Молотовым” через окно, четко и быстро. Хорошо, что в ту ночь никто там не спал, как это часто бывало. Никто из тех, кто там работает не имеет каких коммерческих или личных конфликтов такого масштаба, единственная сколько-нибудь логичная почва для такого нападения — наша “дизайн- волонтерская” деятельность», — сообщают ребята из «3Z Studio».

Стоит напомнить, что дизайнеры студии, в числе которых Татьяна Борзунова и Павел Маков, разработали логотип красного мака, ставшего символом всеукраинской акции «Ніколи знов».

Ребята уверены, что данная акция не была простым хулиганством, а связана с пророссийски настроенными активистами, которые посредством уничтожения дизайн-студии решили выразить свое презрение к новому символу Украины в праздновании 9 мая.