В ізраїльській верхівці останній, певно, десяток років дуже сильними були проросійські настрої. Вони визначалися принаймні однією впливовою партією, яка змогла зконцентрувати навколо себе "вихідців з" і з якою добряче попрацювали емісари "руськага міра". Це партія "Ісраель бейтену" - "Наш дім - Ізраїль", якою керує нинішній міністр оборони Ізраїля Авігдор Ліберман - той самий, який раніш був міністром закордонних справ. Він ніколи не приховував своїх проросійських настроїв і, загалом, саме йому Росія зобов'язана і тими самими безпілотниками, яких Ізраїль став був продавати, і прийнятим раніш безвізовим режимом, і багатьма іншими приємностями, в числі яких - безпрецедентна за інтенсивністю співпраця між ізраїльськими та російськими військовими під час першого етапу вторгнення російських "настамнєтов" в Сирію. Є й інші речі, про які писати просто нема можливості - не тому, що боюся сказати, а тому, що вони й досі полишаються такими, які неможливо довести.

Знадобилися три роки копіткої роботи багатьох людей як з українського, так і з ізраїльського боків, аби подолати цю проросійськість. Цьому допомогли як ізраїльські добровольці, які кинулися до України захищати свою "доісторичну Батьківщину" без жодного для себе зиску, так і українські "тихі дипломати" на багатьох рівнях - від державного до бізнесового. Ще цьому добряче допомогли самі росіяни - як завжди, пихаті та зарозумілі, які не дотримувалися жодних домовленостей з Ізраїлем щодо сирійських справ і, зокрема, спокійно "зливали" Асадові інформацію, яку отримували від Ізраїлю для себе, шпигували за північними ізраїльськими кордонами, використовуючи для того - sic! - отримані в ізраїльтян безпілотники та ще й зухвало погрожували збивати ізраїльські літаки, якщо вони, мовляв, насміляться "втручатися в сирійські справи" - тобто, дати стусана асадівським потворам. Ну, типова поведінка свині за столом.

Все це призвело до того, що політика Ізраїлю вельми охолола у бік Росії, а натомість справді почала повертатися в український бік. Продаж безпілотників Росії припинили. Натомість Україна отримала була від Ізраїлю ліцензію на власне виробництво ізраїльських бойових дронів Sparrowhawk-2 - проте, уточнюю, і з цією ліцензією загальмувалося... не здивуюся, якщо через ті ж вибрики. Знову ж таки - була ще ціла низка кроків назустріч Україні, про деякі зараз говорити неможливо, деякі всім відомі - як ото останнє голосування Ізраїлю за визнання Росії агресором в Криму.

Напередодні візиту Гройсмана до Ізраїлю - візиту, який повинен був принести Україні не лише низку вигідних угод, а й деякі домовленості про речі, які нам не хочуть давати європейці чи американці, але могли б дати ізраїльтяни, ізраїльські дипломати досягли домовленості з українськими про те, що Україна під час першого за 8 років голосування в СБ ООН по ізраїльській резолюції утримається. Не проголосує за Ізраїль, а утримається. Домовленість була досягнута... й спаплюжена якимось українським дипломатом в ООН, якому "зацікавлена" держава буцімто пообіцяла якісь приємні ніштяки.

Звичайно, що реакція ізраїльтян була такою, як вона є: візит одурілого від такої підстави Гройсмана було скасовано ізраїльською стороною, про угоди та поставки можна, принаймні, у найближчий час не згадувати, а всім тим людям з українського боку, які послідовно працювали на зближення Ізраїлю з Україною і на віддалення його від Росії, просто сказали - мовляв, хлопці, ми вас любимо, але як з вами про щось домовлятися, як за вас вирішує якесь щось?

Роки напруженої роботи - коту під хвіст. Росіянам нема з чого втішатися - отих усіх вибриків Ізраїль їм не подарував і не подарує, але цього вибрику наших дипломатів, боюсь, теж. Вони просто не можуть собі дозволити мати справу з ненадійними людьми.

А вже як навернути ізраїльську верхівку знову до Росії - про це там є, кому подбати. Той же Ліберман, наприклад, або Зеєв Елькін. Той же "комітет російських соотєчєствєнніков", який там активно працює і не втомлюється повторювати побрехеньки про український вроджений антисемітизм. Та багато хто. На зле діло руки завше знайдуться, це на добре шукати доводиться.

Україна залишилася без багатьох корисних речей, без вигідних угод і без потенційного потужного союзника. Натомість український дипломат, якщо я правильно зрозумів розклад, залишився при своєму інтересі. А апологети справедливості можуть і далі розповідати про те, як Ізраїль пригнічує нещасних палестинців, як правильно голосувати з усіма разом і запитувати, коли Ізраїль (чомусь саме Ізраїль, ніяка інша країна з 171) визнає Голодомор геноцидом.

Я знаю, що ті люди, які три роки свого життя поклали на зближення України та Ізраїлю, рук не складуть і будуть намагатися мінімізувати втрати. Але я не знаю, який наступний дипломат продасть їх за півкопи та смажене курчатко.

UPDATE: Пояснюю: я - не дипломат, не розвідник і навіть не "миротворець" (щоправда, ці хлопці стверджують, що так - але це вони з доброти душевної роблять, аби дідові приємність зробити). Імена "героїв-дипломатів" нехай називають їх начальники, яких вони підставили. Я зібрав ситуацію докупи з розмов з кількома людьми, які мені імен не називали - я не належу до групи "присвячених" і мені нічого такого знати за статусом не належить. Те, що я написав - це моє власне "відпрацювання" гніву та образи.